Історія закладу освіти

Першою школою в селі Яхни була звичайна сільська глиняна хата неподалік церкви. ЇЇ відкрив у 1912 році сільський піп. „Хата” – школа мала дві половини. В одній половині було 2 невеликі „класи”, в яких могли сісти 7-8 хлопчиків, а в другій половині мешкали два брати - вчителі Сухобруси. Навчали дітей читати, писати і рахувати. В цій школі навчались лише хлопчики. Двічі на тиждень батюшка або дяк вчити дітей „Закону Божого”. До 1912 року, до створення школи в селі, були відносно грамотними лише заможні селяни, які за плату здобували знання у сільського дяка, або у панського управителя Верещаки. Читати вчились, в основному, самотужки. Переважна більшість жителів села Яхни до 1912 року була безграмотною.

Зусиллями української інтелігенції після Лютневої революції 1917 року почалось поширення культурно-освітніх організацій „Просвіта”. Діяльність була особливо активною в сільській місцевості. Члени „Просвіти” організовували бібліотеки, гуртки, хорові колективи. Осередок „Просвіти” було організовано і в селі Яхни. Керував цим осередком Ярошенко . Завдяки просвіті багато людей дізналось про славне минуле нашого народу, його боротьбу за незалежність. Діяльність „Просвіти” згуртувала людей навколо справи побудови незалежної української держави.

Період після 1917 року відзначався корінними змінами в старій системі народної освіти, пошуком нових форм, які б відповідали характеру і завданням політичних режимів, що утверджувалися в Україні. Радянська влада прагнула будувати принципово нову школу. На чолі перетворень в галузі освітти в кінці 1917 року стояло Народне секретарство освіти, кероване В.П. Затонським. Скасовано викладання в школах „Закону Божого”. Як обов”язкові предмети вводилась українська мова, історія, географія України. В цей час школу почали відвідувати і дівчата з заможних сімей, що проживали в Яхнах. Навчання було не обов”язковим. В сільській школі навчання починали після Покрови, а закінчували перед Пасхою.

Найбільш здібних дітей школи забирали до церковного хору. Церква стояла на найвищому місці . Старожили переказували, що церква була дуже красивою і однією з найбільших у навколишніх селах. Збереглися свідчення, що найкращим співаком церковного хору був Ярошенко В.Н.

В школі діти навчались лише у світлу пору доби. В класах стояли дерев”яні столи і ослони, на які сідали учні під час навчання. Якщо кому не вистачало місця, то він сідав під стіною біля віконечка. Писали діти переважно на дощечках, постільки паперу і зошитів не було. Використовували чорнило з бузини, а писали гусячими перами. Найбільш заможі діти вже мали металеві пера. У школі діти найбільше любили матушку - дружину батюшки, яка дуже гарно співала і намагалася вчити учнів співати правильно.

У 1919 році Раднарком прийняв Положення „Про єдину трудову школу Української СРР”, за яким у республіці вводилось безкоштовне навчання і обов”язковість для всіх дітей віком від 7 до 16 років.

У 1920 році зроблено спробу створити життєздатну радянську систему народної освіти. Усі школи реорганізовано у єдину загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала 2 ступені : 1-4 класи, 5-7 класи. Після закінчення семирічки випускники могли продовжити навчання у середніх професійно-технічних школах.
У тому ж році була утворена республіканська комісія по боротьбі з неписьменністю, яку очолив голова ВУУВК Г.Петровський. В результаті боротьби з неписьменністю кількість неграмотних зменшилась з 62 % до 27% всього населення.

В Яхнах у 1925 році школа була початковою з 4-річним навчанням. Більш заможні селяни возили своїх дітей в сусідні села для продовження навчання.
У період з 1925 по 1930 роки всіх неписьменних жителів Яхнів і Микитин зобов”язали вчитися в „класах –лікнепах”. Заняття проводились для людей віком від 18 до 40 років тільки увечері, після роботи. Завідуючим початкової школи був Яровий Д.П., а вчителями працювали Ярова В.А., Бойко В.І., Собченко П.П.

У 1934 році з панських конюшень і навчальних будинків - хат утворили школу- семирічку. Приміщення для класів відремонтували всім селом. Першим директором семирічки був Дунський П.С. Вчителями прцювали : Карпенко Н.Г., Войтенко О.М., Резніченко П.І., Абрамов, Литвин Н.С., Шкак Н.К. У школі навчалось 110 учнів. Першою вчителькою з корінних жителів Яхнів була Варвара Тодосівна Буртова ( 1919 року народження).

Під час окупації села Яхни військами фашистської Німеччини школа не працювала.

Зимою 1944 року школу відремонтували і діти знову сіли за парти для продовження навчання.
Після війни вчителями працювали :
Скрипка С.А. Сердюк Л.С.
Воронько О.А. Сириця О.Л.
Опанасенко Г.П. Бондарчук Т.М.
Коломієць Л.Й. Буртова В.Т.
Кулі ніч С.Г. Когут О.Д.
Крамар Г.Я. Маркізова ОО.
Каменський О.В. Дунський П.С.
Жигайло Д.А. Луста П.Т.
Якубенко М.А. Карпенко Н.Г.
Ярошенко В.О. Головко П.Я.
Дубова М.С. Тюха І.О.
Бишевий Запара І.Я.
Запара Н.П. Пустовіт В.М.
Пустовіт Н.С. Волик М.Д.
Чуприна Г.Г. Чуприна Н.Й.
Куценко К.О. Боченко Н.М.
Буртова М.М. Буртовий Й.Х.
У вересні 1969 року відбулося відкриття нового приміщення школи, яке було збудовано за кошти місцевого колгоспу імені Куйбишева. Школу збудували між Яхнами і Микитянами з метою навчання дітей з цих сіл. Директором працював Литвиненко В.В., вчителів було 19, кількість учнів 241 чол. Працювали вечірня школа, 2 групи продовженого дня.

Першою школою в селі Яхни була звичайна сільська глиняна хата неподалік церкви. ЇЇ відкрив у 1912 році сільський піп. „Хата” – школа мала дві половини. В одній половині було 2 невеликі „класи”, в яких могли сісти 7-8 хлопчиків, а в другій половині мешкали два брати - вчителі Сухобруси. Навчали дітей читати, писати і рахувати. В цій школі навчались лише хлопчики. Двічі на тиждень батюшка або дяк вчити дітей „Закону Божого”. До 1912 року, до створення школи в селі, були відносно грамотними лише заможні селяни, які за плату здобували знання у сільського дяка, або у панського управителя Верещаки. Читати вчились, в основному, самотужки. Переважна більшість жителів села Яхни до 1912 року була безграмотною.

Зусиллями української інтелігенції після Лютневої революції 1917 року почалось поширення культурно-освітніх організацій „Просвіта”. Діяльність була особливо активною в сільській місцевості. Члени „Просвіти” організовували бібліотеки, гуртки, хорові колективи. Осередок „Просвіти” було організовано і в селі Яхни. Керував цим осередком Ярошенко . Завдяки просвіті багато людей дізналось про славне минуле нашого народу, його боротьбу за незалежність. Діяльність „Просвіти” згуртувала людей навколо справи побудови незалежної української держави.

Період після 1917 року відзначався корінними змінами в старій системі народної освіти, пошуком нових форм, які б відповідали характеру і завданням політичних режимів, що утверджувалися в Україні. Радянська влада прагнула будувати принципово нову школу. На чолі перетворень в галузі освітти в кінці 1917 року стояло Народне секретарство освіти, кероване В.П. Затонським. Скасовано викладання в школах „Закону Божого”. Як обов”язкові предмети вводилась українська мова, історія, географія України. В цей час школу почали відвідувати і дівчата з заможних сімей, що проживали в Яхнах. Навчання було не обов”язковим. В сільській школі навчання починали після Покрови, а закінчували перед Пасхою.

Найбільш здібних дітей школи забирали до церковного хору. Церква стояла на найвищому місці . Старожили переказували, що церква була дуже красивою і однією з найбільших у навколишніх селах. Збереглися свідчення, що найкращим співаком церковного хору був Ярошенко В.Н.

В школі діти навчались лише у світлу пору доби. В класах стояли дерев”яні столи і ослони, на які сідали учні під час навчання. Якщо кому не вистачало місця, то він сідав під стіною біля віконечка. Писали діти переважно на дощечках, постільки паперу і зошитів не було. Використовували чорнило з бузини, а писали гусячими перами. Найбільш заможі діти вже мали металеві пера. У школі діти найбільше любили матушку - дружину батюшки, яка дуже гарно співала і намагалася вчити учнів співати правильно.

У 1919 році Раднарком прийняв Положення „Про єдину трудову школу Української СРР”, за яким у республіці вводилось безкоштовне навчання і обов”язковість для всіх дітей віком від 7 до 16 років.

У 1920 році зроблено спробу створити життєздатну радянську систему народної освіти. Усі школи реорганізовано у єдину загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала 2 ступені : 1-4 класи, 5-7 класи. Після закінчення семирічки випускники могли продовжити навчання у середніх професійно-технічних школах.
У тому ж році була утворена республіканська комісія по боротьбі з неписьменністю, яку очолив голова ВУУВК Г.Петровський. В результаті боротьби з неписьменністю кількість неграмотних зменшилась з 62 % до 27% всього населення.

В Яхнах у 1925 році школа була початковою з 4-річним навчанням. Більш заможні селяни возили своїх дітей в сусідні села для продовження навчання.
У період з 1925 по 1930 роки всіх неписьменних жителів Яхнів і Микитин зобов”язали вчитися в „класах –лікнепах”. Заняття проводились для людей віком від 18 до 40 років тільки увечері, після роботи. Завідуючим початкової школи був Яровий Д.П., а вчителями працювали Ярова В.А., Бойко В.І., Собченко П.П.

У 1934 році з панських конюшень і навчальних будинків - хат утворили школу- семирічку. Приміщення для класів відремонтували всім селом. Першим директором семирічки був Дунський П.С. Вчителями прцювали : Карпенко Н.Г., Войтенко О.М., Резніченко П.І., Абрамов, Литвин Н.С., Шкак Н.К. У школі навчалось 110 учнів. Першою вчителькою з корінних жителів Яхнів була Варвара Тодосівна Буртова ( 1919 року народження).

Під час окупації села Яхни військами фашистської Німеччини школа не працювала.

Зимою 1944 року школу відремонтували і діти знову сіли за парти для продовження навчання.
Після війни вчителями працювали :
Скрипка С.А. Сердюк Л.С.
Воронько О.А. Сириця О.Л.
Опанасенко Г.П. Бондарчук Т.М.
Коломієць Л.Й. Буртова В.Т.
Кулі ніч С.Г. Когут О.Д.
Крамар Г.Я. Маркізова ОО.
Каменський О.В. Дунський П.С.
Жигайло Д.А. Луста П.Т.
Якубенко М.А. Карпенко Н.Г.
Ярошенко В.О. Головко П.Я.
Дубова М.С. Тюха І.О.
Бишевий Запара І.Я.
Запара Н.П. Пустовіт В.М.
Пустовіт Н.С. Волик М.Д.
Чуприна Г.Г. Чуприна Н.Й.
Куценко К.О. Боченко Н.М.
Буртова М.М. Буртовий Й.Х.
У вересні 1969 року відбулося відкриття нового приміщення школи, яке було збудовано за кошти місцевого колгоспу імені Куйбишева. Школу збудували між Яхнами і Микитянами з метою навчання дітей з цих сіл. Директором працював Литвиненко В.В., вчителів було 19, кількість учнів 241 чол. Працювали вечірня школа, 2 групи продовженого дня.

Кiлькiсть переглядiв: 321

Коментарi